Народний депутат, харків’янин Роман Семенуха поділився своїми думками про впровадження європейських реформ, а також розповів, як Україні повернути окуповані території та зробити Харків сучасним мегаполісом.

– Романе, півтора року тому Україна обрала європейський шлях розвитку. Але угоди про безвізовий режим, «відкрите небо» та інші євроінтеграційні документи досі не підписані. Що заважає евроінтеграційним процесам?

– Наразі в Україні війна, але ми не можемо постійно прикриватися цим. Україна потребує реальних реформ. Коли ти буваєш на лінії зіткнення і спілкуєшся з бійцями, дуже важко відповідати їм, заради чого ми там стоїмо. Темп реформ незадовільний, і деякі люди зовсім їх не бачать. Що стосується візового режиму, то питання виключно в тому, що Україна мало рухається для того, щоб отримати його.

На жаль, дуже часто західні партнери прямим текстом говорять нам про незадовільну боротьбу з корупцією, відсутність судової реформи, реформи прокуратури. Дуже повільно відбувається реформа правоохоронних органів. У Харкові стартувала дорожньо-патрульна служба, але якщо ми не реформуємо безпосередньо міліцію, а не тільки змінимо назву, якщо ми не реформуємо судову систему, нові патрульні можуть розчаруватися у своїй справі. Європа розуміє, що Україна перебуває в дуже складних економічних умовах, ми змушені протистояти військовій агресії, але це не виправдовує занадто повільного темпу реформ у країні.

Втім, є і позитивні речі – збільшення обсягу експорту в європейські країни. Це важкий шлях. Наша економіка переживає переорієнтування. Підприємства Харківщині змушені переорієнтуватися від російського ринку на інші, зокрема європейські. Економічна угода з ЄС запрацює вже найближчим часом, і це буде позитивним явищем для української економіки, хоча й не одразу.

– Наші партнери з ЄС та США неодноразово звертають увагу на те, що реальні реформи в країні не відбуваються. Чому буксують реформи в економічному блоці?

– Відповідь дуже проста – відсутність політичної волі. У коаліційній угоді були прописані секторальні реформи, зокрема економічні, але станом на літо статус виконання коаліційної угоди складав менш ніж 40 %. Наразі у парламенті точаться дискусії щодо податкової реформи, і ми маємо зробити радикальні речі, щоб поліпшити інвестиційний клімат. Водночас, ми бачимо, що відбувається на нашій рідній Харківщині – це незрозумілі «наїзди» на IT-бізнес – один з кластерів економіки, який активно розвивається. Фракція «Самопоміч» створила майданчик для захисту цих компаній – групи мобільного реагування. Це форма самоорганізації проти свавілля правоохоронців. Силові методи проти них точно не сприяють поліпшенню інвестиційного клімату.

- Є два основні сценарії розвитку України: євроінтеграція та консервування пострадянської системи управління, як це відбулось у Росії. Сьогодні є багато різних думок, як від політиків, так і від експертів, що Україна може розвиватися якимось своїм унікальним, індивідуальним шляхом. Він існує?

– Для того щоб ментально бути частиною Європи, треба робити внутрішні реформи – покращувати права людини, рівень місцевого самоврядування, розвивати ринок ЗМІ та багато іншого. Ми самі маємо відповідати тим економічним і соціальним стандартам, які є в Європі. Наразі Харків стає на роздоріжжі ментального вибору. Тут є два шляхи – консервація «совка» чи європейський шлях. Ми з колегами зробимо усе, щоб Харків рухався до європейських стандартів. Харків має великий потенціал – потрібно використовувати його.

-- На вашу думку, чи сприятиме впровадження бюджетної реформи та процесів децентралізації інвестиційній привабливості Харкова? Чи готова сьогодні центральна влада передавати повноваження?

– Дуже багато залежить від самих городян. Харків є одним з небагатьох міст України, яке є профіцитним. Бюджетна децентралізація остаточно запрацює з 1 січня 2016 року – для цього не потрібні зміни до Конституції. Більшість податків залишатиметься в місцевому бюджеті. Харківська міська рада чи інша рада в області буде сама розпоряджатися цими коштами. Крім того, має відбутися децентралізація повноважень. Якщо ми поглянемо на досвід, наприклад, Польщі, ми побачимо, що країна може відбутися через сильні територіальні громади – Київ, як центр, має віддати максимальні повноваження на місця. Так, це спричинить те, що частина регіонів розвиватиметься швидше, а частина повільніше. Втім, після 1 січня Харків за бюджетними показниками знов буде на другому місці в Україні.
Наше місто має великий потенціал – це IT-бізнес, який активно розвивається, шалений аграрний, науковий, культурний і студентський потенціали. Натомість для того, щоб цим скористатися, ми маємо обрати нову європейську владу, яка готова ці потенціали використовувати і конвертувати в розвиток міста. На жаль, на сьогодні я бачу, що в деяких речах Харків зупинився в розвитку. Наприклад, якщо казати про IT-галузь, ми маємо проблеми з тим, що наш фінансовий і людський капітал відтікає не тільки за кордон, а й в інші міста України. Це неприпустимо.
-- Яким чином зробити Харків по-справжньому сучасним європейським мегаполісом?

– По-перше, Харкову безперечно потрібен мир. В умовах війни дуже важко про щось говорити і, звичайно, справжній інвестор не прийде. По-друге, ми маємо обрати нову місцеву владу. Це не тільки відповідальність політичних партій, але й відповідальність членів територіальної громади, яка має брати якомога найактивнішу участь у виборчому процесі. Та влада, яка є у нас останні десять років, лише консервує місто. По-третє, в Україні має відбутися бюджетна та інша децентралізація. Четверте – це реформа правоохоронних органів і судової системи.

- Ваш прогноз – якими будуть ці місцеві вибори – спокійними чи гарячими, з великої кількістю порушень та провокацій?

–Я вже бачу порушення – агітацію на муніципальному транспорті та Держпромі за певні блоки, які складаються з колишніх «регіоналів». Незважаючи на те, що я народний депутат, мені обмежено доступ на частину телеканалів Харкова, і це мене дуже бентежить. У Харкові на ринку ЗМІ працює цензура. Як ми можемо говорити про відсутність порушень, коли людину, що півтора року тому організовувала поїздки «тітушок» з Харкова до Києва, де масово вбивали наших з вами співвітчизників, досі не покарано. І тепер влада чи то через неефективність, чи з інших мотивів, допускає цю людину знов приймати участь у виборах. Люди питають: «А де справедливість?» Треба повернути їм це відчуття справедливості.