Журналісти видання strelaua.com поспілкувались з начальником Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого д.ю.н, полковником юстиції Сергієм Мельником

Як повідомляє видання, у попередньому інтерв’ю з журналістами Сергій Мельник зазначив, що випускники Військово-юридичного інституту і він особисто залучалися до виконання завдань у районі ООС. Упродовж останніх років військовий конфлікт на сході України – це одне з найобговорюваніших, актуальних і в той же час гострих і болючих питань для всіх українців, і не тільки.

Спираючись на вищезазначене, сьогодні хотілося б почути Вашу думку стосовно причин і наслідків тривалого конфлікту на Донбасі.


Розпочати хотів би з історичних передумов, які змінили нашу країну. 21 листопада 2013 року було заявлено про припинення переговорів із підписання Угоди про асоціацію з ЄС. У відповідь на це 21–24 листопада 2013 року на Майдані та по всій країні пройшли мітинги прихильників євроінтеграції й людей, які втомилися від режиму Віктора Януковича. У ніч з 29 на 30 листопада 2013 року стався переломний момент, який пробудив Україну. Наступного дня після побиття студентів, так би мовити, у відповідь на Михайлівській площі зібралися тисячі українців. Подальший розвиток подій отримав назву «Європейська революція», пізніше – «Революція Гідності», під час якої український народ відстоював свій вибір на користь європейського майбутнього України, право на гідний рівень життя й демократичні цінності.
На жаль, не всі верстви нашого суспільства сприйняли ці події та їх підтримали. Частина жителів східної України орієнтувалася на північного сусіда: хтось тому, що пам’ятав спільне радянське минуле, хтось – через розвинуті економічні відносини, дехто – зважаючи на родинні і дружні стосунки. Шкода, що колишня Українська влада не врахувала цих особливостей і не спромоглася знайти механізми об’єднання суспільства, щоб донести ідеї Революції Гідності до всього народу України. Це стало однією з причин протистояння в суспільстві, яке переросло у збройний конфлікт, підтриманий Російською Федерацією. І тогочасна влада України, на мій погляд, не до кінця задіяла всі можливі засоби спочатку для попередження, а потім – для врегулювання подій на Донбасі.

Це призвело до трагічних наслідків. Передусім – до значних людських втрат. За оцінками ООН, конфлікт на сході України «є одним із найсмертоносніших в Європі з часів Другої світової війни». Це масштабне збройне протистояння обернулось для України багатотисячними людськими жертвами. Кожен загиблий, поранений, скалічений під час цих подій – це непоправна трагедія, але до таких новин ми, на жаль, уже починаємо звикати. Іншим руйнівним наслідком стало погіршення економічної ситуації в державі. Я веду мову не лише про те, що частину промислового потенціалу Донбасу, який вибудовувався протягом десятиліть, втрачено, включно з обладнанням місцевих заводів-гігантів, а й про те, що економіка України змушена посилено працювати на сектор безпеки й оборони, що гальмує або взагалі унеможливлює проведення низки потрібних і важливих реформ. Як наслідок, сьогодні ми говоримо про позиційний військовий конфлікт, який виснажує усі його сторони. Прийшов час покласти йому край, адже все має свій початок і своє закінчення. Ми знаємо, що всі війни чи збройні конфлікти завжди закінчуються за столом переговорів.

Яким є Ваше бачення як керівника військового закладу освіти, який готує військових юристів у сфері безпеки та оборони, перспектив і шляхів врегулювання збройного конфлікту на сході України?

Як військова людина готовий стверджувати одне – цей конфлікт не можна врегульовувати виключно військовими засобами. Масштабні бойові дії і застосування зброї лише примножуватимуть людські втрати й руйнування інфраструктури. Відтак, пошук шляхів його подолання передусім лежить у дипломатичній площині. По-перше, консолідація світової спільноти, ведення переговорів і консультацій, вироблення чіткого плану дій з врегулюванню ситуації та послідовне його дотримання – ось першочергові кроки, так би мовити, запорука досягнення миру. Вважаю, що нашу державу в тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на сході України повинні представляли професійні й гідні фахівці, спроможні відстоювати національні інтереси і у той же час бути почутими представники» іншою стороною конфлікту.

По-друге, це увага до населення тимчасово непідконтрольних територій. Вони не повинні відчувати себе покинутими і забутими, їх не варто сприймати як ворогів чи колаборантів. Ми всі – українці, єдиний народ, тому маємо спільно долати всі випробування, які посилає нам доля. Важливо донести ці прості речі до кожного жителя Донбасу. Зважаючи на це, переконаний, що постійна роз’яснювальна робота серед населення, максимально можливе задіяння Української влади у вирішенні його проблем, акцентування уваги на тих речах у політиці, культурі, ідеології, які нас об’єднують, а не викликають протистояння – необхідна умова подолання конфлікту. Важливим кроком інформаційного впливу на свідомість мешканців Донбасу є створення телеканалу «Дім/Дом» із проукраїнським інформаційним і розважальним контентом. За його допомогою поширюються українські наративи й правдива інформація про Україну.

І нарешті, лише на третє місце я б поставив військові сили і засоби. Справа в тому, що без військової підтримки будь-які намагання влади врегулювати ситуацію так і залишатимуться лише добрими намірами. Я проти застосування зброї, але вона повинна бути напоготові, щоб досягти і захистити мир. Можу запевнити, що Збройні Сили України готові до вирішення будь-яких завдань, які поставить Верховний Головнокомандувач.
Звісно, сьогодні представники нашої держави на міжнародному рівні докладають максимум зусиль задля урегулювання ситуації на сході України шляхом проведення наполегливої, кропіткої, але у той же час такої важливої і серйозної дипломатичної роботи. Однак найголовнішим усе ж таки є єднання всіх українців, бо ця війна завдала вже занадто багато болю і страждань нашому народові, а державі – непоправних економічних збитків і людських втрат.

Країна зараз знаходиться напередодні чергових місцевих виборів. Спираючись на власний досвід, отриманий під час участі у конкурсі на посаду губернатора Харківщини, як Ви вважаєте, за яким сценарієм повинні відбутися вибори на підконт-рольній та непідконтрольній територіях України?

Для мене як для людини, яка вже брала участь у політичних перегонах, розвиток подій лише один. Конституція України й спеціальні закони, зокрема, Закон України «Про місцеві вибори», чітко регламентують процедуру й порядок проведення чергових місцевих виборів на підконтрольній території. Немає ніяких винятків або спеціальних умов для їх проведення, окрім, враховуючи останні події, вжиття необхідних заходів особистої безпеки під час пандемії COVID-19. Сподіваюсь, що українці оберуть гідних очільників міст, старост сіл і селищ, депутатів місцевих рад.

Якщо ж говорити про вибори на непідконтрольній території, то вони також мають відбуватися виключно згідно із законодавством України та з дотриманням Конституції України, Копенгагенських стандартів ОБСЄ. Однак для проведення безпечних виборів необхідно створити ще низку умов, маю на увазі:

  • всеосяжну деескалацію;
  • роззброєння незаконних збройних формувань, які перебувають на непідконтрольній Україні території;
  • відновлення контролю з боку уряду України над українсько-російським кордоном.

Крім того, вибори повинні проводитися Центральною виборчою комісією України у визначеному українським законодавством порядку, а над виборчою дільницею має майоріти український прапор. Вибори під дулами автоматів неприпустимі! Нині робочі групи в рамках Мінського процесу й «нормандського формату» працюють над цим питанням. Вибори – це право на вільне волевиявлення людей, не можна йти на жодні компроміси, які перешкоджали б чи унеможливлювали б реалізацію цього права.

Основним регулятором збройного конфлікту на даний час є Мінські домовленості. Наскільки ефективно, на Ваше переконання, вони працюють?

Україна веде переговорні процеси щодо врегулювання збройного конфлікту на Донбасі ще з 2014 року. Вони відбуваються в рамках «нормандського формату» і Мінських угод. Деякі політики сумніваються в ефективності таких перемовин і пропонують альтернативу – підключити США, Велику Британію або міжнародні організації. Варто звернути увагу на те, що ні перші, ні другі Мінські угоди не змогли повністю припинити вогонь, однак Президент України Володимир Зеленський оживив «нормандський формат» і Мінський процес, які за попередньої влади були поставлені на паузу, і вони знову працюють. Важливо те, що це вдалося зробити за такий короткий строк, не змінивши твердої позиції України. Завдяки його особистій участі вдалося звільнити частину полонених і заручників, які утримувалися на окупованій території. Нагадаю, що у вересні й наприкінці 2019 року відбувся перший за два роки масштабний обмін полоненими; на трьох ділянках Донбасу були розведені війська, причому українські військові не віддали ні клаптика української землі. Як наслідок, не гинуть і не зазнають поранень наші воїни-захисники. Уперше за три роки у Парижі зустрілися лідери країн «нормандської четвірки».

Як бачимо, Президент України готовий розглядати й інші варіанти та формати врегулювання збройного конфлікту, він має власні стратегію й бачення вирішення військового конфлікту на сході України. Наприклад –пропонував Президенту  Російської Федерації зустрітися із лідерами Франції, Німеччини, США й Великої Британії, щоб разом обговорити та вирішити термінові й важливі питання. На мій погляд, стратегія Президента України полягає в тому, що спочатку повинні бути вирішені питання безпеки й оборони, йдеться про повне і повсюдне припинення вогню, роззброєння незаконних збройних формувань, передачу Державній прикордонній службі контролю над кордоном на Донбас, і лише потім – політика, зокрема, місцеві вибори. Я переконаний, що з приходом до влади Володимира Зеленського всі помітили певні зрушення у врегулюванні збройного конфлікту на сході України і це вже велике досягнення. Хотілося б зазначити, що завдяки демонстрації всіх цих принципових підходів президент нашої країни робить все можливе для вирішення військового конфлікту на сході України. Впевнений, що суспільство зобов’язано підтримати діючого Президента України

Зараз уся увага засобів масової інформації прикута до подій в Республіці Білорусь, а саме до свавілля силовиків стосовно мирно протестуючих громадян. Хотілося б почути Ваш коментар щодо цієї ситуації.

Я, як і весь світ, спостерігаю і цікавлюсь ситуацією в Білорусі. Скажу прямо, що насиллю, побиттям, розгону мирних демонстрантів немає виправдання. Цього не повинно бути в розвинутій, незалежній, демократичній країні ХХІ століття, якою ми вважаємо Республіку Білорусь. Народ має право на прозорі, чесні, відкриті вибори, як і має право на мирний протест. Представники правоохоронних органів мусять захищати громадський порядок, права і свободи громадян, але не порушувати їх. Свавілля й насильство з боку як силовиків, так і мітингуючих неприпустимі, цього не можна виправдати ні виконанням наказів керівництва, ні ідеалами свободи й демократії. Необхідно поважати права й обов’язки один одного.

Якщо говорити про вирішення ситуації, то для мене, як для військового, варіант один – лише мирним шляхом, тобто без застосування зброї та насилля. Важко оцінювати передумови й причини, а тим більше робити прогнози, не знаючи ситуації зсередини, але впевнений в тому, що для врегулювання необхідні перемовини, які допоможуть сторонам конфлікту почути одна одну.

ДЖЕРЕЛО